Програма «Енергозбереження», «Енергетичний паспорт будівлі»

Комплексною державною програмою енергозбереження України, розробленою в середині 90-х, відзначено тенденції розвитку і можливості досягнення енергозбереження економіки України, в тому числі будівельного комплексу, до складу якого відносяться промисловість будівельних матеріалів, промислове та громадське будівництво. За результатами наведеної в програмі оцінки визначалось, що в цілому за рахунок впровадження заходів з енергозбереження енергоємність галузі планувалось знизити по відношенню до 1990 року на рівні 2000 року на 13%, 2005 р. - 26%, 2010 р.- на 45%. При цьому щорічна економія на рівні 2010 року повинна була складати 8.5 млн. т у.п. при витратах у розмірі 2.7 млрд.гривень.

Стpуктуpа споживання котельно-пічного палива в Укpаїні по галузях наpодного господарства передбачала стабільний рівень споживання будівельною галуззю на рівні 0,8-0,9% від загального рівня за період з 1990 до 2010 року. Одночасно доля споживання житлово-комунального сектору повинна була зростати з 14,2% у 1990 р. і 20,8% у 1995 до 21,4% у 2000, 21,9% у 2005 і 22,4% у 2010 роках.

Виходячи з необхідності уточнення державних прогнозів щодо енергозбереження в народному господарстві, були актуалізовані дані щодо розвитку енергозбереження в державі в прийнятій у 2005 році Енергетичній стратегії України до 2030 року. Відповідно до зазначеної стратегії, у 2030 р. порівняно з 2005 р. загальна економія паливних ресурсів за рахунок технічного фактора оцінюється в обсязі 128,42 млн. т у.п., електричної енергії – 108,72 млрд.кВтг, теплової енергії – 231,87 млн. Гкал, що в цілому складає 198,06 млн.т у.п.

Галузевий аналіз потенціалу економічно доцільного енергозбереження в період 2010-2030 років за рахунок технічного (технологічного) фактора визначає рівень можливої економії:

• промисловістю будівельних матеріалів - палива 1,1÷1,7%, електроенергії 1,9÷3,3%, теплоенергії 1,1÷1,9%;
• будівництвом - палива 0,8÷0,9%, електроенергії 0,2÷0,3%, теплоенергії 0,2%;
• житлово-комунальним господарством - палива 12,3÷14,3%, електроенергії 20,2÷20,5%, теплоенергії 29,0÷45,3%.

Наведене дозволяє зробити висновок щодо низького потенціалу енергозбереження промисловості будівельних матеріалів і будівництва відносно інших галузей промисловості та доцільності зосередження на вдосконаленні обладнання і технологічних процесів в найбільш енергоємних виробництвах.

Одночасно необхідно відзначити, що основним резервом енергозбереження є зниження споживання енергоресурсів об’єктами житлово-громадського призначення, доля яких в загальному споживанні будівельною галуззю складає більше 80%. Приведення теплотехнічних властивостей об’єктів до сучасного європейського рівня дозволить крім заощадження енергоресурсів вирішити проблему забезпечення нормативного рівня комфорту житлового середовища, відсутність якого стала суттєвою соціальною проблемою мешканців багатоквартирних житлових будинків і відвідувачів закладів соціального призначення.

Мінрегіонбудом забезпечується формування нормативно-правової бази щодо нового будівництва і реконструкції об’єктів будівництва, що визначає енергоефективність закладених рішень при зведенні об’єктів і проведенні подальшої модернізації (реконструкції) елементів і інженерних систем будівель. Створення умов для запровадження сучасного рівня питомого споживання об’єктами будівництва енергоресурсів шляхом удосконалення законодавчої і нормативно-методичної бази дозволить зменшити споживання енергоресурсів державою, оптимізувати структуру споживання з урахуванням завдань держави щодо пріоритетів використання існуючих енергогенеруючих потужностей, зняти соціальну напруженість населення щодо забезпечення комфортних умов проживання.

З огляду на викладене передбачається проведення заходів галузевої державної політики щодо формування та розвитку внутрішніх ринків товарів кінцевого споживання за рахунок вітчизняних будівельних матеріалів і виробів з високими якісними характеристиками та відносно високим рівнем енергоємності вироблення одиниці продукції, а також щодо доведення до сучасного рівня розвинутих країн втрат паливно-енергетичних ресурсів при зведенні та експлуатації об’єктів будівництва, зниження затрат бюджетних коштів на утримання бюджетних установ.

Враховуючи, що Мінрегіонбуд в ринкових умовах діяльності будівельної галузі не може в межах чинного законодавства забезпечити об’єктивне планування і реалізацію заходів з енергоефективності на підприємствах усіх форм власності, яких у галузі будівництва біля 44 тисяч (крім підвідомчих), основним інструментом реалізації галузевої державної політики щодо енергозбереження залишається нормування і стандартизація. Виходячи з цього, у 1993-1995 роках було проведено перше підвищення нормативних вимог до рівня теплового опору огороджувальних конструкцій будівель і споруд різного призначення. Суттєвим результатом цього заходу стали запровадження енергоефективних багатошарових огороджувальних конструкцій, обов’язкового обліку енергоспоживання в будівлях та зниження експлуатаційних витрат енергоресурсів до 30% при експлуатації новозбудованих та реконструйованих будівель в разі реалізації нових нормативних вимог.

Подальший розвиток енергозбереження в будівельній галузі забезпечувався шляхом реалізації загальнодержавних заходів, передбачених наступними основними документами:
- Національна енергетична програма України, схвалена постановою Верховної Ради України від 15 травня 1996 року №191;
- Комплексна державна програма енергозбереження України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1997 р. №148;
- Програма державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії та малої гідро- і теплоенергетики, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1997 №1505;
- Програма поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2002 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1995 №947 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 № 1657.

Накопичений досвід запровадження енергозберігаючих заходів і обладнання, технологічні і технічні можливості народного господарства України були враховані в Галузевій програмі енергозбереження в будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2000-2005 р.р. та на перспективу, розробленій відповідно до Указу Президента України від 10.03.2000 № 457 та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2000 № 1040 «Про невідкладні заходи щодо виконання Комплексної державної програми енергозбереження України», затвердженій рішенням колегії Держбуду України від 09.10.2001 № 96 «Про Галузеву програму енергозбереження у будівельному комплексі та житлово-комунальному господарстві на 2001-2005 роки та на перспективу».

Зазначена Програма була спрямована на вирішення проблеми підвищення енергоефективності використання та зменшення споживання будівельним комплексом енергоресурсів, зокрема природного газу, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збільшення обсягів і сфери застосування нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних та організаційних рішень. За результатами її реалізації в будівництві забезпечено подальше підвищення енергоефективності галузі.

Обсяги економії ПЕР при зведенні нового житла і ре¬конструкції наявного житлового фонду, наведені в табл. 1, свідчать про ефективність проведених заходів, передбачених Галузевою програмою.

Таблиця 1. Показники обсягів економії ПЕР при введенні в експлуатацію житла з дотриманням нових теплотехнічних нормативів у 2001-2005 р.р.


Частка житла, що зводилась з дотриманням нових теплотехнічних нормати¬вів, становила у 2001 р. — 60%, 2002 р. — 70%, 2003 р. — 80%, у 2004 р. — 100%. За рахунок введення протягом 2001-2006 рр. нового житла та реконструкції існуючого житлового фонду на кінець 2006 року зменшення енерговитрат ПЕР склало 990 тис. т.у.п.

У зв’язку з реорганізацією Держбуду України (Указ Президента України від 16.03.2002 № 259/2002) та відповідним розмежування функцій Державного комітету України з будівництва та архітектури і Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства зазначена галузева програма втратила чинність.

Враховуючи зарубіжний досвід, який показує можливість зниження фактичного споживання ресурсів на 15-20%, а в окремих випадках до 30% за рахунок регулювання та раціонального їх використання, в Україні було передбачено Програмою поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами облі¬ку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-2002 роки низку заходів, за результатами реалізації яких при повному оснащенні наявного житлового фонду побудинковими приладами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії щорічна економія ресурсів могла становити: води — 570 млн.куб.метрів; теплової енергії — 16,3 млн.Гкал; елект¬роенергії— 700 млн.кВт.год.; природного газу — 1,2 млрд. куб. метрів, а в перера¬хунку на умовне паливо — біля 2 млн т.у.п

Разом з тим, через відсутність реального механізму фінансування, немож¬ливість передбачити кошти в Державному бюджеті України (як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 1995 року №483) та місцевих бюджетах стан реалізації Програми виявився незадовільний і передбачені заходи доцільно переглянути з урахуванням сучасних технічних можливостей, надавши пріоритети комплексним об’єктним системам обліку та автоматичного регулювання споживання ресурсів.

Реалізація заходів зазначених програм, подальший розвиток енергозбереження в будівельній галузі протягом 2006-2009 років створили передумови для комплексного запровадження загальноєвропейських підходів щодо енергоефективності об’єктів житлово-громадського призначення, а також суттєвого підвищення ефективності використання енергоносіїв з урахуванням пріоритетів держави та орієнтацією на впровадження заходів з енергозбереження безпосередньо споживачами.

На даний час у будівельній галузі створено нормативно-методичну базу з енергозбереження при проектуванні та будівництві об’єктів житлово-громадського призначення, що забезпечує економію енергоресурсів понад 30% при експлуатації будинків порівняно з відповідними нормами, що діяли до 1994 року. Однак, зазначені нормативні вимоги є обов’язковими при проектуванні та будівництві нових і реконструкції наявних житлових та громадських будинків і споруд, що стримує приведення об’єктів існуючого фонду до загальноєвропейських вимог щодо енергоефективності.

Подальший розвиток і вдосконалення існуючих нормативних та методичних документів, спрямованих на енергозаощадження, потребує реалізації комплексного підходу щодо мінімізації енергоспоживання об’єктів, включаючи, крім запровадження сучасних огороджувально-утеплювальних систем і конструкцій, комплексний облік і автоматичне регулювання споживання всіх видів енергоресурсів, забезпечення сучасного рівня комфорту в приміщеннях, оптимізацію використання джерел енергопостачання з розширенням їх за рахунок використання альтернативних поновлювальних джерел енергії (сонця, вітру, геотермальної, біоенергії, природної і техногенної теплоти).

Комплексна оцінка стану енергоефективності у будівельному комплексі, проведена у листопаді 2008 року на засіданні президії Науково-технічної ради (НТР), дозволила визначити основні завдання та заходи на 2009 рік та наступні роки, які обумовили стратегічні підходи щодо забезпечення енергозбереження в даній Програмі та визначили коло основних питань, що відносяться до сфери діяльності Мінрегіонбуду, в тому числі щодо підвищення енергоефективності використання та зменшення споживання будівельним комплексом енергоресурсів, зокрема природного газу, розширення обсягів використання електроенергії для опалення житлових і громадських будинків і споруд, збільшення обсягів і сфери застосування нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, використання інноваційних технічних, технологічних та організаційних рішень.

Для компетентного і професійного вирішення питань енергозбереження у сфері будівництва, промисловості будівельних матеріалів та житлово-комунального господарства створено Координаційний Центр з питань енергоефективності у сфері будівництва Мінрегіонбуду, головною метою якого є моніторинг виконання і науково-методичне супроводження заходів Програми.

При розробленні заходів програми і проведенні оцінки можливих результатів враховуються наступні особливості розвитку будівельного комплексу України. Загальні зміни національної економіки обумовили тривале зниження виробництва в будівельній галузі, яка почала відновлюватись лише протягом останніх років. Загальносвітові і національні проблеми, що виникли внаслідок світової економічної кризи, призупинили розвиток будівництва, тому на даний час проблемним є визначення перспективних обсягів введення в експлуатацію об’єктів житлово-громадського призначення. Відповідно, об’єктивне визначення прогнозних обсягів економії енергоресурсів на даний час може бути проведено лише на рівні питомих показників в залежності від обсягів реалізованих в проекті енергозберігаючих заходів, міста будівництва і призначення об’єкта, що планується врахувати при розробленні нової програми.

Необхідно також врахувати відсутність в державі нормативно визначеної комплексної оцінки енергоефективності забудови міст, прийнятої за базовий критерій при аналізі варіантів енергоефективних заходів в розвинутих країнах. Виходячи з області компетенції, визначеної положенням про Мінрегіонбуд, можливості міністерства щодо підвищення енергоефективності розповсюджуються в основному на об’єкти житлово-громадського призначення, їх конструкції та інженерне обладнання, в той час як європейська методика передбачає проведення узагальнюючої оцінки енергоефективності з урахуванням особливостей загальноміських інженерних мереж і енергогенеруючого обладнання. В цьому випадку наявність енергозберігаючих інновацій на об’єкті не завжди призводить до інтегрального позитивного результату.

Враховуючи зазначене, актуальним є термінове проведення аналізу можливості нормативного запровадження зазначеної європейської методики узагальнюючої оцінки енергоефективності інженерних і проектних рішень щодо енергозабезпечення і експлуатації містобудівних формувань. Для забезпечення такого підходу передбачається проведення міжгалузевої оцінки чинної нормативної бази із залученням фахівців Мінжитлокомунгоспу, яке визначає державну політику щодо житлово-комунального господарства України, в тому числі проблеми підвищення енергоефективності теплогенеруючого обладнання, міських і прибудинкових інженерних мереж тощо.

Виходячи з наведеного, робочою групою Мінрегіонбуду проводиться комплекс наукових досліджень і підготовка проекту Галузевої програми підвищення енергоефективності на 2010-2014 роки.

Метою Програми на цьому етапі визначено створення умов для:
• оптимізації паливно-енергетичного балансу будівельної галузі;
• зниження питомого енергоспоживання будівель і споруд житлово-громадського призначення до рівня розвинутих держав світу;
• зменшення енергоємності виробництва одиниці продукції вітчизняних будівельних матеріалів і виробів;
• скорочення рівня експлуатаційних втрат паливно-енергетичних ресурсів та води на об’єктах будівництва;
• відносного скорочення бюджетних видатків на використання паливно-енергетичних ресурсів та води в бюджетних установах громадського призначення.

Виходячи з сучасної ринкової структури виробництва будівельної галузі і законодавчого обмеження впливу на підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання, передбачається необхідність розмежування шляхів забезпечення енергоефективності і заходів Програми для підприємств сфери управління Мінрегіонбуду та інших підприємств галузі і народного господарства.

Забезпечення підвищення енергоефективності підприємств будівельної галузі і підприємств народного господарства, що забезпечують будівництво, передбачається проводити шляхом реалізації наступних груп завдань:

1. Завдання організаційного характеру:
• розвиток і вдосконалення нормативно-законодавчої бази для забезпечення підвищення енергоефективності об’єктів будівництва до сучасного рівня;
• створення нормативно-методичної бази для запровадження енергопаспортизації та енергоаудиту об’єктів будівництва;
• розроблення і запровадження системи підготовки і ліцензування (сертифікації) енергетичних аудиторів об’єктів будівництва;
• розроблення і запровадження загальнодержавного реєстру енергопаспортів об’єктів житлово-громадського призначення;
• створення нормативно-методичної бази запровадження системи контролю за дотриманням мінімальних вимог щодо енергетичних характеристик об’єктів житлово-громадського призначення;
• запровадження порядку обов’язкового оприлюднення мешканцям (користувачам) основних відомостей з енергетичного паспорта будівлі;
• створення галузевої бази проектних рішень енергоефективних будівель і обладнання, створення умов для їх поширення в регіонах України;
• розроблення організаційно-методичного забезпечення та запровадження контролю за дотриманням законодавства і нормативних вимог з енергоефективності;
• розроблення заходів щодо врахування регіональних особливостей запровадження енергоефективних рішень в будівництві.

2. Завдання технічного (технологічного) характеру:
• забезпечення експериментальної перевірки енергоефективного обладнання, інженерних систем, архітектурно-конструктивних систем тощо;

3. Завдання структурного характеру в сфері виробництва:
• аналіз параметрів продукції і стану виробництва обладнання для систем опалення, гарячого водопостачання і кондиціювання з використанням нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії (геліосистеми, теплові насоси тощо).

Забезпечення підвищення енергоефективності підприємств сфери управління Мінрегіонбуду передбачається шляхом реалізації наступних груп заходів:

1. Завдання організаційного характеру:
• створення структурних підрозділів або введення посадових функціональних обов’язків щодо забезпечення енергоменеджменту підприємств (установ).
• забезпечення енергоаудиту будівель і споруд підприємств (установ).
• розроблення плану заходів підвищення енергоефективності об’єктів з урахуванням висновків проведеного енергоаудиту.
• визначення джерел фінансування і забезпечення реалізації плану заходів.

2. Завдання технічного (технологічного) характеру:
• запровадження обладнання для використання на об’єктах альтернативних видів палива;
• запровадження автономних систем електроопалення і водопідігріву акумуляційного типу;
• дообладнання інженерних систем будівель приладами обліку теплової енергії, холодної і гарячої води та двотарифними лічильниками електроенергії;
• заміна чи утеплення вхідних дверей та вікон;
• утеплення зовнішніх стін;
• модернізація чи заміна систем опалення в адміністративних будівлях;
• заміна ламп розжарювання на енергоощадні лампи;
• запровадження систем комплексного моніторингу і управління інженерними системи адміністративних будівель.

3. Завдання структурного характеру в сфері виробництва можуть бути визначені за результатами аналізу стану об’єктів сфери управління Мінрегіонбуду.

Для визначення конкретних заходів програми Мінрегіонбуд запропонував центральним органам виконавчої влади, обласним держадміністраціям, провідним корпораціям, асоціаціям тощо надати свої пропозиції щодо енергозберігаючих заходів і вдосконалення чинної нормативної бази. Після отримання, аналізу і узагальнення зазначені пропозиції буде включено до заходів програми.

Завершення розроблення і затвердження остаточної редакції програми Мінрегіонбудом передбачається провести до 1 липня 2009 року.

Необхідно відзначити важливість одночасного запровадження енергозберігаючих заходів і контролю досягнутого рівня енергоефективності, нормативна можливість забезпечення якого визначена запровадженням обов’язкового проведення енергопаспортизації об’єктів. Цьому також буде сприяти прийняття проекту Закону України «Про енергетичну ефективність будівель», наданого 12 травня 2009 р. Кабінетом Міністрів України на розгляд до Верховної Ради України. З прийняттям цього Закону відбудеться довгоочікуване законодавче обґрунтування запровадження енергоаудиту об’єктів будівництва. Особливості цього документу доцільно розглянути після надання йому чинності, враховуючи, що зміст його постійно змінювався в процесі розроблення і підготовки до розгляду.


Доклад освещался в рамках семинара «Состояние и пути совершенствования применения СПК», организаторами которого выступили:
• ТК «Светопрозрачные конструкции»
• Ассоциация «Украинские производители светопрозрачных конструкций»
• Специализированное издание оконного производства – журнал «СКВО»