Переваги і недоліки застосування склопакетів з енергозберігаючим склом

По-перше, і-скло відбиває довгохвильові теплові промені у бік їх випромінювача (тобто взимку у бік квартири, де працюють опалювальні прилади, а влітку у бік вулиці, де знаходяться нагріті сонцем камені, асфальт і т.д.), що значно знижує витрати на опалення взимку і на кондиціонування влітку. Іншими словами, покриття залишає тепло там, де його більше.



Тверде покриття стійке до механічних впливів, його можна використовувати навіть при одинарному склінні. М'яке ж, легко деформується, тому та сторона скла, на яку нанесено таке напилювання, обов'язково повинна бути звернена всередину склопакета.

К- скла мають цілий ряд переваг: вони покращують теплоізоляцію і, відповідно, витрати на опалення, оптимізують надходження в приміщення сонячного тепла, зменшують конденсацію і до того ж добре пропускають світло. Зовні k - скло схоже на звичайне прозоре. Вплив низькоемісійного покриття на світлопроникність і відображення ледь помітно.

I - скло за технічними характеристиками перевершує свого побратима «на букву k». Використання склопакетів з і-склом дозволяє не тільки істотно підвищити комфорт в приміщенні, а й домогтися зниження енерговитрат. Протягом опалювального сезону тепло, яке зберігається вікном середніх розмірів з і-склом, еквівалентно ефекту від спалювання 120 кг рідкого палива.

До речі, якщо «тверде» покриття дозволяє зберегти в приміщенні приблизно 70% теплового потоку, що падає на вікно, то «м'яке» - всі 90% і навіть більше. За рахунок більш високих енергозберігаючих властивостей і- скла,, можна відмовитися від двокамерного склопакета, обмежившись однокамерним, що значною мірою полегшує конструкцію.

Слід також зазначити, що при використанні енергозберігаючих стекол економія енергії в приміщеннях можлива не тільки завдяки захисту від втрат тепла, але і за рахунок зниження втрат на кондиціонування, які часом перевершують витрати на опалення в 2-3 рази. Єдиний, мабуть, недолік і- стекол - низька абразивна стійкість, що доставляє певні незручності при транспортуванні. Однак оскільки покриття завжди звернено всередину склопакета, на експлуатації це не позначається.

Низькоемісійне скло з «м'яким» покриттям в середньому приблизно в 2-2,5 рази дорожче звичайного. Але розрахунки показують: за рахунок економії енергоносіїв додаткові вкладення окупаються протягом 1,5-2 років. Також треба враховувати, що поряд з прямою окупністю існує цілий ряд факторів, що стимулюють попит на низькоемісійне скла. Наприклад, завдяки зниженню ваги склопакета вдається зберегти геометрію вікна і зняти проблему довговічності фурнітурних елементів у віконній палітурці.



Процес отримання якісного низькоемісійного скла досить трудомісткий і вимагає від виробника високої кваліфікації. Невипадково у світі існує всього декілька компаній, що випускають енергозберігаючі стекла у великих обсягах.

«Тверде» покриття володіє меншою ефективністю і більшою вартістю, але воно міцніше м'якого покриття, а також, з точки зору переробників, має певні технологічні переваги. Справа в тому, що при збірці склопакетів, в яких використовується Low -E- скло з «твердим» покриттям, відсутній ряд технологічних операцій, неминучих при роботі зі склом з «м'яким» покриттям. До таких операцій належить, зокрема, зняття покриття з кромки скла на ширину близько 10 мм по всьому периметру полотнища, що забезпечує необхідний рівень адгезії герметика до скла в зоні примикання до дистанційної рамки. Тверде покриття не знижує рівень адгезії, тому необхідності у видаленні низькоемісійного шару немає. Крім того, скло з твердим покриттям має необмежений термін придатності і може експлуатуватися у віконних системах з одинарним склінням, а матеріали з «м'яким» покриттям повинні використовуватися не пізніше, ніж через 3 місяці після відвантаження від виробника і призначені тільки для склопакетів.

Все це значно ускладнює вибір типу покриття, застосування якого було б оптимальним у кожному конкретному випадку. На думку фахівців, більш висока ефективність стекол з «м'яким» покриттям, а також тенденція до зниження вартості цього матеріалу призведе до поступового зниження частки стекол з «твердим» покриттям. Непряме підтвердження цього: у країнах Західної Європи близько 80% будівель, в огороджувальних конструкціях яких використані матеріали типу Low -E, засклені стеклами з «м'яким» напиленням.

Крім захисту від холоду, дощу, шуму, забезпечення повітрообміну, вікна повинні забезпечувати приміщення природним світлом. Це одна з основних функцій вікна. Збереження показників високих коефіцієнтів світлопропускання скла забезпечує максимально ефективне використання всіх переваг природного освітлення.

Відомо, що розміри скління для кожного приміщення повинні враховувати необхідний рівень природної освітленості і пропускання світла. Безбарвне скло вибирають для того, щоб в приміщення проникало якомога більше світла.



Так, мінімальний коефіцієнт світлопропускання світла для прозорих стекол залежно від номінальної товщини від 2 мм до 10 мм зменшується і становить від 89% до 79%. Цей показник для найбільш поширених типів склопакетів вже рівний від 75% до 65%.

При нанесенні теплозберігаючих покриттів, світлопроникність змінюється незначно і практично не відрізняється від звичайного ізолюючого скління. Оцінка нейтральності за шкалою від 0 (чорний) до 100 (нейтральне) показує, що цей коефіцієнт у склопакета зі звичайного скла складає 99, а з і- склом - порядку 98, тобто практично склопакети не відрізняються візуально. Прозоре листове скло товщиною 4 мм (залежно від марки скла) пропускає 85-90% видимого світла, відбиває близько 8% і лише 2-7% видимого випромінювання поглинається склом. УФ та ІЧ випромінювання до 2500 нм проходить крізь скло лише частково (приблизно 75 і 80% відповідно), а при довжинах хвиль більше 2500 нм поглинається практично повністю.

У той же час застосування сонцезахисного скла з низьким коефіцієнтом теплопередачі дає можливість використовувати великі площі скління без значних втрат тепла і витрат на кондиціонування та опалення. Це істотно розширює архітектурно-дизайнерські можливості проектування і будівництва як сучасних будівель і споруд, так і реконструйованих. Для забезпечення збалансованого мікроклімату в будівлях і спорудах необхідно використовувати сонцезахисні можливості скління.

Скло повинно вирішувати не тільки проблеми забезпечення людей природним світлом, захищати від шуму, зайвого сонячного випромінювання, вологи, а й питання безпеки і надійності конструкції.

Коефіцієнт направленого пропускання світла стекол з сонцезахисним покриттям, стекол, пофарбованих у масі, багатошарових стекол з сонцезахисними властивостями може бути значно нижче безбарвного скла. При виборі варіанту скління слід розраховувати кількість світлових прорізів і їх розміри, виходячи з вимог і нормативів рівня природної освітленості приміщень.

Для скління вікон і балконних дверей обов'язковим є застосування склопакетів класу 1 (опір теплопередачі 0,54 - 0,64 м^2. °С / Вт) і класу 2 (опір теплопередачі 0,65 - 0,84 м^2. °С / Вт). При будівництві енергоефективних будівель рекомендується використовувати склопакети 3 класу (опір теплопередачі 0,85 - 1,24 м^2. °С / Вт) і 4 класу (опір теплопередачі більш 1,24 м^2. °С / Вт).