Догляд за склом пластикових вікон і сучасних фасадів виявився трудомістким, а значить і дорогим процесом. Старіння скла починається практично відразу ж після його виготовлення. Вплив атмосфери активізує цей процес. Випадання 'кислотних' дощів, вплив на поверхню скла поверхневих газів, що містяться в повітрі призводить до інтенсивного старіння стекол, що неминуче несе за собою зміну їх оптичних властивостей, і як кінцевий результат, їх заміну.
Процес старіння скла неминуче посилюється через постійно зростаючу 'агресивність' навколишнього середовища. Нерівності поверхні скла визначають можливість осідання та фізико- механічного зчеплення з нею частинок пилу, води, що конденсується, молекул активних газів. Природно, що вона повинна витримувати вплив атмосфери, в ідеалі, нескінченно довго, не втрачаючи при цьому основної властивості скла - його прозорості.
Насправді ж, вода, що конденсується і тривало знаходиться на поверхні скла, інтенсифікує так званий процес вилуговування. Він полягає в постійному 'вимиванні' іонів металу спочатку з поверхневого шару, що призводить до перерозподілу іонів в глибинних шарах скла і, в свою чергу, сприяє сильнішому розчиненню іонів металу з поверхні. Все це несе за собою помітне збільшення лужності (внаслідок утворення, наприклад, їдкового натрієвого лугу) - 'лужну дію'.
Внаслідок цих процесів відбувається руйнування кремнійкислородних зв'язків, що веде до збільшення пористості поверхні скла і ще більш активній її взаємодії з атмосферою. Зрештою процес стає незворотнім, чому сприяють і 'кислотні дощі'.
Вихід з даної ситуації тільки один - змінити хімічний склад поверхні скла. Необхідно замінити гідрофільність на гідрофібність, що забезпечує "не накопичення' води на її поверхні (поверхня скла перестане змочуватись водою).
Одночасно необхідно 'згладити' шорсткість скла, щоб не накопичувати механічних забруднювачів.
Подібна модифікація поверхні можлива, якщо використовувати низькомолекулярні реагенти з низькою в'язкістю, які здатні заповнити наявні 'поглиблення' поверхні. Одночасно ці агенти повинні вступати в хімічну взаємодію з поверхнею скла, щоб утворити суцільний, міцний і досить тонкий захисний шар.
Саме такий вплив надає розроблений бельгійськими вченими продукт під назвою Кристал Гард. Нанесений шар Кристал Гарда становить 1-2 нанометра, проте вже навіть ця кількість дозволяє помітно вирівняти поверхню скла.
Препарат являє собою суміш кремнійорганічних сполук (модифікованих силанів), які впливають за Si- OH групами верхнього шару скла і між собою, в результаті чого на поверхні скла утворюється суцільне полімерне покриття.
На попередньо очищену поверхню скла пензлем вручну або механічно наноситься тонкий шар Кристал Гарда. Оскільки між молекулами Кристал Гарда і активними центрами на поверхні скла повинна пройти хімічна реакція, необхідно після нанесення дати певну витримку в залежності від температури навколишнього середовища:
• 10-18 °C > 60 хв
• 18-23 °C > 45 хв
• 23 °C > 15-30 хв
Після відповідної витримки необхідно просто змити залишок Кристал Гарда миючим засобом.
Як правило, 100 мл препарату вистачає для покриття приблизно 7 кв. метрів поверхні скла.
Основа більшості альтернативних Кристал Гарду продуктів - це силіконові масла. При явній перевазі в методі нанесення, характер їх взаємодії з поверхнею скла має фізичну природу (адбсорбцая на склі). У процесі експлуатації скла з таким покриттям відбувається вимивання покриття з поверхні. Таким чином, термін служби покриття не перевищує 1,5-2 років.
Дослідження покриття, отриманого при нанесенні Кристал Гарда показали, що воно зберігає свої функціональні захисні властивості не менше 5 років.
В даний час в світі вже проведено покриття скління не менше 10 будівель. Наприклад, скління диспечерської вежі аеропорту в місті Кіала Лумпур (близько 1.000 кв. Метрів); скління Естрелья Готелю в Берліні (близько 1.000 кв. Метрів); скління штаб -квартири ФауСБ -банку в Утрехті (близько 5.000 кв. Метрів). У сумі площа покритого Кристал Гардом скла складає більше 10.000 кв. метрів.
Комментарии