Приклад технічного свідоцтва щодо тришарових панелей як конструкційно-теплоізоляційних виробів для будівель

В попередній статті розглянуто композитні профілі, що складаються з двох металевих частин, з’єднаних термічним бар’єром з полімеру. Роботу профілю як єдиного цілого на поперечне згинання забезпечує міцність з’єднань на зсув.

Аналогічну, за роботою на поперечне навантаження, конструкцію являє собою такий відомий виріб як сендвіч-панель. Вона складається з профільованих обкладинок із тонколистової сталі, як поясів, та середнього шару (утеплювача), як стінки. Загальноукраїнська нормативна база охоплює різновид панелі із утеплювачем з пінопласту (ГОСТ 21562-76) і заливного пінополіуретану (ГОСТ 23486-79). Ці матеріали мають прийнятні механічні і теплофізичні характеристики, але є горючими.

В останній час за іноземним прикладом в Україні набули поширення панелі з середнім шаром, що набрано із смуг (ламелей), нарізаних з мінераловатних плит на основі базальтової сировини як негорючого матеріалу. Ламелі розташовують паралельно продовжній осі панелі таким чином, щоб їх торці не були на одній прямій, а волокна були орієнтовані перпендикулярно обкладинкам. Ці конструктивні особливості запроваджено, щоб підвищити механічні показники шару утеплювача. Спільна робота трьох шарів забезпечується поліуретановим клеєм, після операцій його нанесення, зволоження та монтажу складових панелі, вона подається в прес-піч, де пресується та прогрівається за визначеними технологічними параметрами.

Але нормативне забезпечення такої продукції в Україні подекуди реалізується за рахунок технічних умов, придбаних на стороні та недостатньо адаптованих до умов конкретного виробництва. Зауважимо, що в Польщі та Росії тришарові панелі з мінераловатним утеплювачем випускаються переважно на підставі технічних апробат ІТВ і технічних свідоцтв Держбуду Росії. В зв’язку з цим, щодо підтвердження придатності до застосування зазначеного типу панелей у будівництві, нами зроблено першу спробу використання такої опції в нашій країні.

Порівняно з композитними профілями руйнування тришарових панелей може статися не тільки через недостатню міцність на зсув середнього шару чи зчеплення шарів, але й через місцеву втрату стійкості тонкого листа обкладинок. Актуальність цього підтверджується зміною № 1 до ГОСТу 23486-79, яка набирає чинності з 1.02.07 і встановлює зокрема мінімальну товщину стального листа у 0,5 мм і відповідне граничне напруження стиску щодо визначення руйнівного навантаження для зразка панелі, в разі місцевої втрати стійкості.

Наведемо формулювання у проекті технічного свідоцтва основних вимог безпеки до споруд за європейським законодавством (Директива, стаття 3), а тепер і за українським (Технічний регламент, п.11):

«1. Механічна безпека, тобто міцність на протязі прийнятного терміну служби, що забезпечується декларованими показниками матеріалу та геометричними характеристиками обкладинок (зокрема щодо сталі за умов місцевої стійкості тонкого листа та довговічності протикорозійного покриття), середнім шаром та клейовим з’єднанням.

При поперечному згинанні зразків (1100х250хН мм), вирізаних з панелей, руйнівні навантаження — визначені з урахуванням методик за ГОСТом 21562 і ГОСТом 23486, – мають бути не менше 125, 200, 250, 300, 375 кгс (стінові панелі) і 190, 300, 370, 450, 570 кгс (покрівельні) для товщини Н = 50, 80, 100, 120, 150 мм відповідно.

2. Протипожежна безпека. Конструкції з панелей, включаючи стики, мають гарантувати показники за ДБН В.1.1-7 – межу поширення вогню М0 або М1 та межу вогнестійкості:
– у ненесучих зовнішніх стінах Е 15, Е 30 і внутрішніх перегородках ЕІ 15, ЕІ 30 для товщини Н = 50, 80 мм відповідно;
– у покрівлях RE 15, 30 для товщини Н = 100, 120, 150 мм.

3. Гігієнічна безпека. В разі наявності на обкладинках верхнього шару декоративно-захисного покриття (лакофарбового, полімерного) необхідно враховувати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

4. Експлуатаційна безпека. Запобігання ризику поранень через неприпустимі (виступають більше, ніж на 1 мм) задирки на кромках обкладинок.

5. Шумова безпека. Для зовнішніх стін, для перегородок тощо має перевірятися індекс ізоляції повітряного шуму, унормований в СТ СЭВ 4867.

6. Теплова безпека. Опір теплопередачі панелей має бути не менше, ніж 1,0; 1,6; 2,0; 2,5; 3,2 м²•○С/Вт для товщини Н = 50, 80, 100, 120, 150 мм відповідно».

Аналогічний приклад стосується системи контролю та випробувань:

«1. При первинному запровадженні нових типорозмірів панелей та/ або при зміні окремих технікоспоживчих властивостей продукції, виробник проводить випробування типу, перевіряючи:
— стійкість протикорозійного покриття зовнішньої сторони обкладинок;
— декларовані показники середнього шару (міцність, теплопровідність);
— прогин панелей;
— пожежно-технічну класифікацію.

2. Виробник постійно проводить контроль виготовлення та контрольні випробування.
2.1. Контроль виготовлення включає:
2.1.1. Вхідний контроль за супроводжувальними документами, що мають підтверджувати:
2.1.1.1. Марку сталі;
2.1.1.2. Товщину листа;
2.1.1.3. Масу або товщину цинкового покриття, його зчеплення з поверхнею;
2.1.1.4. Показники лакофарбового, полімерного покриття, а саме:
– товщину – на лицьовій і зворотній сторонах;
– еластичність і твердість, адгезію при зворотному ударі – тільки на лицьовій стороні;
– тип, щільність і значення декларованої теплопровідності мінераловатних плит;
– тип і параметри поліуретанового клею.
2.1.2. Контроль і випробування поопераційні відповідно до процесів, визначених документацією виробника.

2.2. Контрольні випробування включають:
2.2.1. Поточні випробування, які стосуються кожної партії щодо:
2.2.1.1. Товщини, стану поверхні (вигляду) і кольору покриття на лицьовій стороні обкладинок;
2.2.1.2. Товщини покриття на зворотній стороні;
2.2.1.3. Щільності мінеральної вати;
2.2.1.4. Безперервності з’єднання обкладинок з середнім шаром;
2.2.1.5. Зовнішніх ознак панелей, розмірів і дефектів.

2.2.2. Періодичні випробування належно ідентифікованих зразків панелей, які проводять раз у півроку щодо:
2.2.2.1. Протикорозійної стійкості лакофарбового, полімерного покриття на зовнішній поверхні;
2.2.2.2. Міцності і модулів пружності на стиск, розтяг і зсув,
2.2.2.3. Прогину панелей;
2.2.2.4. Пожежно-технічної класифікації».

В зв’язку із затвердженням (постанова КМУ від 20.12.06 № 1764) Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, який зобов’язує розробників регламентних технічних умов враховувати вимоги європейського законодавства, виникає необхідність коректування встановлених раніше (наказ Мінбуду від 20.03.06 № 69) форми та змісту технічного свідоцтва, якому зазначеною постановою надано статус нормативного документу – регламентних технічних умов.

Так, пропонується за наведеним прикладом ETAG додати в структуру технічного свідоцтва докладні посилання чи опис принаймні щодо:
— методів випробування;
— методик оцінювання та аналізу їх результатів;
— процедур оцінки відповідності.

Пропонується також за польським і російським прикладом видавати технічне свідоцтво з додатком як невід’ємною частиною свідоцтва. В додатку, без обмеження в обсягу, слід розміщувати всі необхідні відомості за встановленою структурою.

Ми сподіваємося, що новації української системи технічного регулювання в будівництві найближчим часом наповняться практичним досвідом, що слугуватиме як споживачам, так і виробникам будівельної продукції, зокрема в галузі віконних профілів, інших фасадних і огороджувальних конструкцій.


М.Л.Гринберг, кандидат технічних наук, аудитор системи сертифікації „УкрСЕПРО”
Орган з сертифікації будівельної продукції „ЦентрСЕПРОбудметал”