Перехідні заходи щодо директиви будівельних виробів у випадку європейських технічних ухвалень

У минулих публікаціях журналу «Оконные Технологии» (див. №№ 18, 22, 23 Wt) розповідалося про Європейські технічні ухвалення (ЕТА) як один з видів технічних умов в сенсі Директиви 89/106/ЕЕС. Наводилися визначення, засади, процедури надання ЕТА, характеризувалися органи з ухвалення, їх організація (ЕОТА), її керівні документи, настанови щодо сімейств виробів (ETAG), схеми виконання заявок, включаючи варіант на підставі консенсусу (CUAP), тобто без наявності чинної настанови. Приклади стосувалися здебільшого віконної продукції (світлопрозорих конструкцій).

В номері WT 26, (стор. 96) згадувалися Керівні документи (Guidance Paper, скорочено – GP) Європейської комісії (надалі – Комісія) щодо Директиви, які мають спільні передумови та статус, зокрема Керівний документ L [2], присвячений Єврокодам (ЕС).

Зважаючи на енергійний поштовх в рамках євроінтеграційних зусиль України, яким є затвердження Технічного регламенту, стає актуальним обговорення перехідних заходів щодо його запровадження в практику. За пунктом 2 постанови КМУ від 20.12.06 № 1764 Мінбуду доручено створити раду з впровадження Технічного регламенту із залученням представників Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я, інших центральних органів виконавчої влади та зацікавлених організацій. Пункт 3 цієї ж постанови встановлює, що будівельні вироби, виготовлені до набрання нею чинності, вважаються такими, що відповідають призначенню, якщо вони задовольняють вимоги нормативних документів, які діяли на момент виготовлення виробів.

В зв’язку з цим, за тематикою цієї статті, розглянемо низку положень Керівного документу J [3], який присвячено аналогічним етапам впровадження Директиви.

Керівний документ призначено для авторів технічних умов (членів CEN/CENELEC і EOTA), для органів регламентації і виконавчої влади в рамках Європейської Економічної Зони (EEA), для нотифікованих органів і промисловості. В контексті цього документу термін “перехідні заходи” стосується періоду часу, на протязі якого як національні, так і європейські технічні умови є доступними для використання виробниками, які розміщують свої вироби на ринку EEA, – період співіснування. Настанова, впроваджена в цьому документі, забезпечує структуру, в рамках якої Комісія та Державичлени запровадять у використання технічні умови, розроблені на підтримку Директиви (CPD). Всі аспекти функціонування системи будуть докладно перевірені Комісією, а настанову переглядатимуть в світлі досвіду.

Головна мета періоду співіснування полягає в тому, щоб дозволити виробникам і нотифікованим органам пристосуватися поступово до процедур оцінки відповідності і основних вимог, встановлених Директивою. Виробникам, імпортерам і дистриб’юторам також необхідно надати час, щоб реалізувати будь-які права, набуті за правилами, які передують впровадженню нового режиму (наприклад, щоб продати запаси виробів, виготовлених за національними правилами, чинними попередньо).

Ключові події / дати


На відміну від більшості інших директив “нового підходу”, CPD не має явного, датованого періоду переходу, на протязі якого виробники мають вибір між виконанням директиви чи національних правил. Замість цього перехідні міри визначає Стаття 6 (2) Директиви, яка встановлює:

“Держави-члени, проте, дозволяють розміщення на ринку на їхній території виробів, що не підпадають під дію частини 2 статті 4, якщо вони задовольняють національним положенням, що узгоджуються з Договором, і якщо європейські технічні умови, зазначені у Главах ІІ та ІІІ, не передбачають інше” (цитовано за офіційним перекладом Директиви).

Інтерпретація цієї статті – кожні європейські технічні умови зазначають положення для періоду співіснування, охоплюючи вироби, що знаходяться в сфері застосування цих технічних умов. Зі Статті 6 (2) також випливає, що як тільки цей період співіснування закінчено для конкретних технічних умов, Держави-члени більше не можуть дозволяти тим виробам, які задовольняють раніше чинні національні положення, далі розміщуватися на ринку EEA. Всі вироби, що знаходяться в сфері застосування цих технічних умов, повинні після цього задовольняти всі умови CPD.

У випадку європейських технічних ухвалень (ETA) з керівництвом (ETAG) Керівний документ J передбачає наступне.

Хоча ETAG не є технічними умовами, як визначено CPD (тільки гармонізовані стандарти hEN і Європейські технічні ухвалення ETA), воно дійсно має характер “технічних умов”, як визначено Директивою 98/34/EC, що встановлює процедуру для умови інформації в галузі технічних стандартів і регламентів – “специфікація, вміщена в документ, який встановлює необхідні характеристики виробу, такі як: рівні якості, експлуатаційні показники, безпека чи розміри, — включаючи вимоги, застосовні до виробу щодо назви, за якою виріб продано, термінологію, позначення, випробування та тест-методи, пакування, маркування чи етикетування та процедури оцінки відповідності.”

ETAG слугує підставою для надання ETA, які безпосередньо мають виконати умови, необхідні для презумпції відповідності положенням Статей 2 и 3 CPD. Також, ETAG можна вважати інструментом для європейської гармонізації/ наближення вимог щодо будівельних виробів. Підтримання конфліктуючих національних вимог, несумісне із законом ЄC, і вони мають бути відкликані на протязі резонного проміжку часу.

Виключно в цілях Статті 6 (2) CPD, ETAG, отримає статус технічних умов. В принципі, тоді, опрацювання керівництв ETAG має походити на опрацювання гармонізованих європейських стандартів – Держави-члени потребують час, щоб пристосувати їх національні положення до приймання виробів, які марковано знаком СЄ, і виробникам потрібен період співіснування, щоб підготуватися до остаточного відкликання конфліктуючих національних положень.

У випадку європейських технічних ухвалень (ETA) без керівництва (ETAG) Керівний документ J передбачає наступне.

Європейські технічні ухвалення, надані згідно процедури, встановленої в Статті 9 (2) CPD, стосуються одного виробника та одного типу виробу та не покладають ніяких конкретних зобов’язань на інших виробників. Виробник, який запитує ETA за цією схемою, ефективно та добровільно просувається в європейську систему.

Через індивідуальність виробів, які використовують цю схему для маркування СЄ, не передбачено, щоб визначалися перехідні заходи стосовно цих випадків, якщо окрему проблему не ідентифіковано Державами-членами чи EOTA. Якщо потребу в Керівництві з ETA чи в європейському стандарті згодом ідентифіковано, то застосують доречні перехідні заходи, ідентифіковані вище.

Держави-члени мають ті ж самі зобов’язання стосовно прийняття до розміщення на ринку та використання цих маркованих знаком СЄ виробів, так само як тих, що йдуть до маркування СЄ будьяким іншим шляхом.

М.Л.Гринберг, кандидат технічних наук, аудитор системи сертифікації „УкрСЕПРО”
Орган з сертифікації будівельної продукції „ЦентрСЕПРОбудметал”