Сучасні металопластикові вікна: проблема герметичності

Сучасне вікно, як правило, має чотири режими роботи: "закрито", " відкрито - стулка розкрита ", " відкрито - стулка відкинута " і " щілинне провітрювання ", при якому стулка відходить від рами на 1 -3мм, утворюючи щілину по периметру. У теплу пору року мешканці можуть без особливих проблем відкривати стулки вікон для провітрювання. При цьому, з попаданням пилу в приміщення і з збільшенням рівня шуму доводиться миритися, а з проникненням комах справляється антимоскітна сітка на вікні.

Необхідно відзначити, що влітку через вирівнювання температур зовнішнього і внутрішнього повітря різко зменшується тяга у вентиляційних каналах, і навіть при відкритих вікнах повітрообмін дуже малий, нормалізувати його можна тільки за допомогою механічної витяжної системи. Взимку ж до пилу і шуму додається проблема протягу і холоду. Сучасні вікна позбавлені традиційних невеликих кватирок у верхній частині, а стандартне і відкидне відкривання стулки призводить до потрапляння в приміщення взимку надлишкової кількості холодного повітря, зниження температури і утворення протягів. Навіть більш акуратне відкривання стулки вікна в режимі " щілинного провітрювання " має ряд недоліків: зовнішнє повітря потрапляє всередину з рівня підвіконня, викликаючи протяги в зоні знаходження людей; різко знижуються звукоізолюючі характеристики вікна ( з 30-35 дБ до 17-18 дБ) ; знижується безпека в плані несанкціонованого доступу в приміщення ззовні. Все це призводить до того, що мешканці відчувають дискомфорт через порушення повітрообміну в житловому приміщенні, але неохоче використовують можливості фурнітури вікна для вентилювання. Є ще суто психологічний аспект цієї проблеми. Реклама позиціонує сучасне вікно, в першу чергу як вікно, з якого "не дме ". Тому, коли взимку склопакети починають потіти, і у відповідь на претензії за якістю виготовлення виробники вікон рекомендують тримати стулки постійно в режимі " щілинного провітрювання ", покупці відчувають себе обдуреними - вони купували герметичні вікна, а тепер треба відновлювати щілини для доступу свіжого повітря.

Пошуки такого компромісу між герметичністю вікон і припливом свіжого повітря показали, що звичайне періодичне провітрювання шляхом відкривання стулок вікна не вирішує проблему повністю, оскільки вкрай незручно і неефективно в плані енергозбереження.

Крім того, воно може звести «нанівець» енергозберігаючий потенціал герметичних вікон. Справа в тому, що паралельно з поліпшенням енергозберігаючих характеристик вікон розвиваються і технології зведення теплих стін, що призводить до зміни структури теплових втрат будівлі ( стоки тепла через стіни, підвали, дах, втрати на вентиляцію ). Оскільки огороджувальні конструкції стають все більш теплозберігаючими, а норми повітрообміну (кількість свіжого холодного повітря взимку) не можуть знижуватися нижче встановлених ( санітарних ), частка тепла, що витрачається на підігрів нового повітря, в структурі втрат весь час зростає і досягає на сьогоднішній день 50-60 %.

Таким чином, в сучасних герметичних теплих будинках, втрати тепла на підігрів нового повітря стають «ворогом номер один » у плані енергозбереження. Необхідні технології економного витрачання нового повітря, адаптовані до реальних, потреб у свіжому повітрі в житлових приміщеннях.

Про те, як боротися з проблемою утворення конденсату на поверхні сучасних енегроеффектівних вікон буде розказано в другій частині статті.

Автори висловлюють подяку Бутцеву Б.І за надану допомогу в написанні статті.

Авторський колектив :
Запетляєв Сергій Петрович, Технічний директор ;
Орленко Михайло Олександрович, Комерційний директор
ТОВ «Компанія ВікнаСтар».